शक्र उवाच विमोहयसि माम् ईश मर्त्यो ऽहम् इति किं वदन् जानीमस् त्वां भगवतो ऽनन्तसौख्यविदो वयम् //
Стих (204.5) раскрывает возвышенную Дхарму, достойную почитания и изучения с чистым сердцем.